Тема 4
Модуль 4. Технологія обробки деревини
Заняття 1.
Як виявити потреби у виготовленні виробів. Вибір об’єкта праці для його виготовлення й оздоблення
Що робить кухню по домашньому милою і затишною? Звичайно ж, ті дрібнички, які виготовлені своїми руками. Вони не тільки привносять дух творчості та оригінальності, але є надійними помічниками будь-якої господині. До них відносяться і дерев'яні лопатки для кухні, які не тільки незамінним інструментом під час приготування їжі, але можуть стати прекрасною основою для натхнення.
Кулінарна лопатка або кухонна лопатка — предмет кухонного начиння, що використовується при приготуванні і сервіруванні страв. Дерев'яні лопатки не впливають на смак продуктів, екологічно безпечні, підходять для будь-якого посуду. Але їх слід берегти від сирості, не залишати надовго у воді й уникати їх контакту з вогнем.
Орієнтовні критерії (вимоги) до виробу:
- естетичність (гарний зовнішній вигляд),
- функціональність (мати можливість використовувати за призначенням та якісно виконувати роботу)
- оригінальність (внесення змін до зразка виробу),
- міцність (форма виробу без тонких елементів),
- економність (розташування деталей таким чином, щоб використати якомога меншу площу заготовки),
- якість (якісна обробка крайок та поверхні),
- зручність у використанні (ручна має бути зручною, не занадто широкою або тонкою, фігурність ручки не повинна зменшувати зручність).
Ознайомлення з варіантами
Форма лопатки може бути різною. Різними можуть бути як форма ручки так і форма широкої частини. В широкій частині можуть бути виконані прорізі. В рукоятці може бути отвір для підвішування. Верхні частина ручки може мати більш складну та оригінальну форму. Та частина рукоятки, за яку беруть в руку має бути овальною або плоскою.
Деревина як конструкційний матеріал
Деревина – це природній, волокнистий, екологічний конструкційний матеріал, який отримують зі стовбура дерев.
Від виду дерева походить порода деревини. З вільхи отримують вільхову деревину (деревина вільхи). Кожна порода має свій комплекс властивостей: твердість, колір, міцність, запах, малюнок волокон тощо.
Всі породи поділяють на хвойні та листяні. Листяні в свою чергу поділяють на м’які та тверді. М’які легше обробляти, тверді породи обробляються з більшим зусиллям, але мають і більшу міцність у порівнянні з м’якими тому вироби з такої деревини більш довговічні.
Тонкі заготовки з деревини у порівнянні з фанерою легко розколюються вздовж волокон. Враховуючи цю особливість, деталі по довжині розташовують вздовж волокон, а дрібні виступи поперек волокон не повинні бути.
Деревина як і фанера має вади: тріщини, сучки, сколи, гниль тощо. Такі місця важко обробляти, тому біля них краще не розташовувати деталі.
____________
Заняття 2.
Конструювання. Технологічний процес виготовлення
простого виробу
Завдання. Користуючись варіантами виробів, виконай малюнок у зошиті свою оригінальну форму лопатки. Для цього попередньо накресли у зошиті прямокутник 50х250 мм (5х25 см).
Пам'ятай про дрібні елементи, що виступають поперек волокон!
Про ручний лобзик
Перший ручний лобзик з'явився ще у 16 столітті. Інструмент був виготовлений з дерева і мав П-подібну форму (пилка, зрозуміло, була з металу). Він був маленькою версією пилки по дереву з можливістю натягування ріжучого полотна (пилочки). Потім для зручності змінився спосіб натягування пилочки. Натягування пилочки за рахунок пружності П-подібної рамки виявилося зручнішим і спростило конструкцію лобзика. Ручні лобзики використовували для виготовлення дрібних деталей зі складною криволінійною формою або бля деталей мозаїки та інших видів декорування виробів з деревини.
Технологічний процес виготовлення простого виробу
Орієнтовна послідовність:
- розмічання контурів лопатки,
- випилювання лопатки,
- шліфування крайок,
- чорнове шліфування поверхні заготовки,
- чистове шліфування поверхні виробу,
- оздоблення випалюванням.
Виготовляти виріб для кухні слід з листяних порід деревини з невеликою твердістю. Хвойні породи не підходять через те, що їх деревина насичена ефірними оліями, які можуть передаватися продуктам харчування.
Випилювання виробу з деревини виконують переважно як і фанеру. Але, якщо у фанері могли сколюватися лише шари шпону, то в деревині може сколотися шматок, наприклад, кутик. Тому слід в таких місцях випилювати обережно без надмірного натиску на пилочку.
Чорнове шліфування призначене для швидкого вирівнювання поверхні заготовки вздовж волокон за допомогою шліфувальної шкурки з крупним зерном.
Для зручності використовують шліфувальні бруски або шліфувальні дошки. Шліфувальними брусками прибирають риски від пилки. На шліфувальних дошках зручно загострювати лопатку.
Чистове шліфування призначене для прибирання рисок після чорнового та підготовки поверхонь заготовки для подальшої обробки за допомогою дрібнозернистої шліфшкурки.
____________
Заняття 3.
Технологія оздоблення випалюванням
Відшліфовану поверхню виробу з деревини можна оздобити різними способами. Поширеним способом є випалювання. Випалювати можна контур малюнка, силует або штампами. Розжареною насадкою випалювача слід утворювати невеликі точки, які йдуть одна за одно, утворюючи лінію. Звичайний випалювач має насадку з спеціального дроту, яка миттєво розжарюється. Температуру розжарення зазвичай можна регулювати.
Листяні породи такі як вільха, липа, береза мають однорідну будову, тому випилювання відбувається більш-менш рівномірно.
Стрижневий випалювач має змінні штампи (насадки) різної форми. Нагрівання насадки відбування протягом декількох хвилин. Штамп необхідно прикладати усією поверхнею на деревину на малий проміжок часу. Краще потренуватися на обрізках. Змінювати насадки слід після остигання. Якщо є декілька випалювачів, то можна встановити різні насадки і комбінувати узор.
Немає коментарів:
Дописати коментар